Новини

ВІТАЄМО ВЕЛЬМИШАНОВНУ ПОЕТЕСУ-ПЕДАГОГИНЮ ЛАРИСУ ВАСИЛІВНУ АНДРЕЛУ з презентацією восьмої книги "Карби Душі", яка проходила в четвер 22 грудня 2022р. в приміщенні школи с.Керецьки. Щиро вдячний за запрошення, так як з архівів використано чимало моїх фото. Приємно вражений творчістю Лариси Василівни та організацією цього заходу. Бажаю й надалі радувати нас творчо-художніми досягненнями.
Микола Поцко.

РІДКІСНИЙ ТАЛАНТ

Презентація восьмої книги колегині-філологині Лариси Василівни Андрели «Карби Душі» глибоко закарбувалася (навмисна тавтологія) у серцях і пам’яті присутніх педагогів, учнів, інших поціновувачів справжнього мистецтва слова.
Упродовж майже двох годин тривало свято, під час якого учасники причащалися його величністю Словом талановитим, мудрим, чудодійним, яке збурунювало цілий шквал емоцій.
«Сповідь Душі» поетеси, прозаїка, публіциста нікого не залишила байдужою, бо глибина змісту містилась у досконалій оправі-форми. А якщо до слухача промовляє істинний віртуоз слова з неабияким артистизмом, умінням захопити аудиторію досконалим володінням ораторським мистецтвом, то шлях до серця і душі гарантований.
Розділи книги свідчать про тематичне і жанрове розмаїття творчості Лариси Василівни Андрели.
Цикл поезій «Війна - 2022» - свідчення причетності великої патріотки до найболючіших, найживотрепетніших проблем сьогодення. Її слово-зброя містить спопеляючу ненависть до «ворогів нечестивих» «в протухлому ненавистю і злом кремлі», усіма фібрами душі вона проклинає «мерзенну росію» та її «гидотника-«отця»».
Особливо бринять у серці земляків поетеси розділи «Ювілеї», «Пам’ять», де йдеться про живих і тих, хто відійшов у засвіти, представників отчого краю, які прийшли у цей світ, щоб залишити достойний слід по собі. Тут поетеса виступає справжнім Літописцем Срібної Землі.
«Талант – це рідкість» - писав колись Сонцепоклонник Михайло Коцюбинський. І яка то велика радість і щастя, коли ти маєш можливість жити і працювати поряд із рідкісним талантом.
Автор тексту Василь Михайлович Маровді. Пропоную фоторепортаж з нагоди цієї історичної події.

Місце, яке наповнює духовністю, місце, куди йдуть люди, аби послухати слово Боже, очистити душу, на якусь мить забути про все буденне, незначне, хитке. Йдуть, аби поділитися своїми негараздами та радощами, висповідатися, очиститися від скверни й у якійсь мірі – відродитися. Звичайно ж, - це Божий храм. У рідному селі – це рукотворне диво – Петропавлівська церква, священнослужителями якої є отці Іван та Василь.
Неабияк тішилася, що можу не лише сама, а ще й з учнями долучитися до осягнення величі, краси святая святих Керецьок. Цією нагодою став урок розвитку зв’язного мовлення у 8 класі з теми «Твір-опис пам’ятки історії й культури на основі особистих вражень». Тому питання – що описувати – відпало одразу. Повірте, ніколи й ніде ми не відчували такого шквалу емоцій, піднесеності, урочистості, як у день зустрічі зі священником Василем, котрий щиро, люб’язно, мудро описував Божу обитель, ще й ненав’язливо наставляючи всіх нас на добрий шлях у житті. Хотілося слухати й слухати. Недаремно ж кажуть, що Боже слово лікує. Побували й на дзвіниці, куди радо всіх нас запрошували й мої учні, а по сумісництву – юні паламарі Станіслав Масланич і Роман Федорянич. О, цікавості не було меж!
Відкрили для себе багато. Збагатилися значеннями таких слів, як притвор, вівтар, аналой, панікадило, іконостас… Зрозуміли їх роль під час Богослужіння, бо звичайні на перший погляд речі містять глибокий духовний сенс, нагадують людині про духовне життя, змушують замислитися над вічним. Усе: і високохудожні автентичні ікони із зображенням релігійних свят та епізодів із життя святих, розкішне оздоблення золотом, майстерно вишукане різьблення по дереву – створювали неземну – райську атмосферу в церкві. А головне – висвячували у душах ДУХОВНІСТЬ.
За все побачене й почуте висловлюємо прещиру вдячність священнику Василю. Нехай Бог пошле йому в мирі й гаразді довгих-предовгих літ життя.
Класний кервівник 6-А класу - Андрела Лариса Василівна.

Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Разом з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені.
У честь цього Дня було проведено заняття з учнями 4-В класу на тему:"Друзі з особливими потребами". На якому учні вчилися емпатії та поваги до людей з вадами здоров'я, мотивувалися надавати допомогу та підтримку дітям та дорослим з особливими потребами. За допомогою практичних вправ мали змогу відчути на собі як не легко людям, які мають вади здоров'я, слухали та аналізували оповідання Л. Сащенко "Я - Людина" та В.Сухомлинського "Як Сергійко навчився жаліти". У кінці заняття малювали квітку допомоги,на пелюстках якої писали яку допомогу можуть надати людям з особливими потребами.

02 грудня з учнями 7-Б класу було проведене заняття на тему :"Безпечний Інтернет". Метою заняття було ознайомити учнів з правилами безпечної роботи в інтернеті; розширити й поглибити знання про безпечний інтернет та соціальні мережі, сприяти обізнаності учнів про небезпеки, які існують в інтернеті.

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом - звернути увагу суспільства на цю проблему.
З Метою: - продовжувати формувати уявлення про небезпеку ВІЛ/СНІДу; - сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ, формуванню толерантного ставлення до людей з ВІЛ, особистісної та соціальної компетентності дітей, виховувати бажання дотримуватися правил здорового способу життя - було проведено заняття з учнями 7-А класу на
тему:" ВІЛ, СНІД. Зрозумій! Допоможи! Підтримай!"

"Україна пам'ятає" - саме під таким гаслом було проведено виховну годину в 8-А класі до Дня пам'яті жертв Голодомору. Класний керівник Дочинець Н.В. поглибила знання учнів про страшні події 1932-33 років. Діти мали можливість ознайомитися із спогадами очевидців із книги "Вік червоних мурах" Тетяни П'янкової . Впродовж учні власноруч створювали свічки пам'яті, а також оздобили карту України незабутками - квітами, що символізують пам'ять. Хвилиною Мовчання та запаленими свічками діти виявили свою скорботу за жертвами Голодомору. Віримо що в майбутньому подібні трагедії не повторяться!

Голодомо́р 1932–1933 років ̶ акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках.
Голодомо́р 1932–1933 років ̶ експеримент винищення української нації.
Голодомо́р 1932–1933 років ̶ багатомільйонні людські втрати у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані.

ПРО НЬОГО
Я пройшов через безліч сіл... Скрізь чув плач: «У нас немає хліба. Ми помираємо! Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду».
Ґарет Джоунс
Я ніколи не посмію цього забути... Хліборобів, які в снігу на колінах жебрають шматок хліба.
Малкольм Маггерідж
Великий Голод був найбільшою катастрофою, яку Україна пережила ̶ як щодо кількості жертв, так і щодо людських страждань.
Мілена Рудницька
Почалася тепла погода, сходять всі посіви… Колгоспи сіють… Люди мруть з голоду.
Нестор Білоус
Марія стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба... Зовсім трошечки хліба...»
Улас Самчук. «Марія»
Тут я побачив людей, що помирали на самоті, повільно, помирали страхітливо, безцільно, без надії, що їх жертва виправдана.
Віктор Кравченко

ПРО ПОЧУТТЯ І ВРАЖЕННЯ МОЇХ ШЕСТИКЛАСНИКІВ
Побачені світлини пригнічено вражали.
Розповіді очевидців рвали маленькі серця.
Жахливо! Страшно! По-варварськи!

Ми живемо у світі де, на превеликий жаль, існує таке негативне явище, як насилля. Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Прояви насильства порушують права людини, принципи вільного та справедливого існування.
Тому з метою формувати в молодіжному середовищі позитивний імідж здорової людини, виявляти дітей, які перебувають у несприятливих умовах, ознайомити з різними видами насильства з учнями 6-А класу було проведено заняття на тему : "Ми маємо право на життя без насилля"

Насильство трапляється майже всюди. Починаючи з сім'ї, поширюється в навчальних закладах, на вулиці, в організаціях і установах .
Тому з учнями 9-Б класу було проведено заняття,яке дає змогу ознайомити дітей з поняттям "насильство" та його видами; сприяти усвідомленню учнями проблем насильства в сучасному середовищі; розвивати вміння пошуку шляхів виходу із складної ситуації; формувати навички відповідальної та безпечної поведінки; виховувати толерантність у ставленні до людей.

Щорічно в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція “16 днів проти насильства” , яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою.
Мета акції – привернення уваги учнів до проблем насильства в учнівському колективі та протидії насильству в сім’ї.
Виховна година “Сім’я – простір без насилля”, яка відбулась у 8 - Б стала надзвичайно цікава. Дискусія щодо теми насильства пройшла за кругим столом разом із шкільним психологом, начальником та спеціалістом служби у справах дітей Керецьківської сільської ради.
Т. М. Симканич повідомила, що насильством є не тільки бійки, а й звичайна штовханина, прізвиська, глузування, все, що порушує права іншого, принижує його гідність. Прикро, що дедалі частіше є прояви насилля у сім’ях. А саме сімейне спілкування – запорука доброго настрою і душевного спокою. І з другого боку – ніде люди не ранять так боляче, як вдома.
Діти – майбутнє кожної країни. Якщо вони живуть здоровим життям зараз, то за країною буде багатообіцяюче майбутнє.

18 листопада-Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
Сексуальне насильство є болючою темою й у мирний час, проте під час
війни проблема загострюється.
Тому з учнями 8-А класу була проведена бесіда щодо попередження сексуальної експлуатації та сексуального насильства.
Метою бесіди було підвищення обізнаності учнів про сексуальну експлуатацію та сексуальне насильство щодо дітей і потребу в запобіганні таким діям;
сприяння відкритій дискусії учнів на дану тему , наголосити про небезпеку сексуального насилля через інтернет, вчити їх уникнення та недопущення таких випадків.

Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. У ХХ столітті українці пережили їх тричі.
Голодомор – це страшна трагедія в історії нашої держави. Він забрав мільйони людей. Щоб не повторювалися такі події, ми маємо знати та пам’ятати про них.
З метою вшанування пам’яті жертв голодомору та виховання в учнів ціннісного ставлення до держави, поваги до її історичного минулого та збереження державних традицій в нашій школі було проведено виховну годину у 9-Б класі.
Класний керівник - Куруц Вікторія Михайлівна.

Тішуся… Блакитно-жовта (саме так - символічно - і хотілося нині) обкладинка книги із назвою «КАРБИ ДУШІ» змусила битися чимдуж моє серце від доброго хвилювання, а душа раділа, бо ж їй і присвятила свої бентежні кАрби.
Одне зі значень слова карб у вікіпедії: слід, спогад минулого, пережитого. Від себе додам: це й щось неймовірно сокровенне, святе, до болю рідне (навіть, якщо й не про рідних), вагоме, що неможливо забути, до чого раз у раз повертаєшся наодинці із собою, коли хочеться втамувати спрагу емоцій, відчуттів, духовних бажань.
Книга поетичних, прозових, публіцистичних творів містить такі розділи: «Поезія», до складу якого входить цикл «Війна – 2022»; «Мініатюри»; «Есе, етюд, образок, акварель»; «Відгуки»; «Зустрічі»; «Ювілеї»; «Пам’ять».
Радітиму щиро, якщо збірочка порадує і вас, мої дорогі читачі, ще більше тішитимуся, якщо принесе хоч маленьку літературну насолоду.
PS. Лариса Андрела

Навіть в цей нелегкий час Керецьківський ЗЗСО І-ІІІ ступенів провів традиційну щорічну акцію ,,Милосердя" - збір картоплі для одиноких мешканців нашого села. До цієї акції також долучилася Керецьківська сільська рада, передавши 16 продуктових наборів. Адміністрація школи разом із учнівським самоврядуванням відвідали одиноких людей та вручили їм невеличку допомогу. Щиро дякуємо Керецьківській сільській раді та учням школи, які не залишилаються байдужими до чужої долі.

Сьогодні в Керецьківському ЗЗСО відбулася зустріч учнів із начальником сектору ювенальної превенції поліції Закарпатської області Андрієм Курта. Під час бесіди поліцейський нагадав дітям про правила дорожнього руху, безпечної поведінки на вулицях та шкільному майданчику. Працівник поліції закликав дітей не нехтувати встановленими правилами та уважно ставитися до власної безпеки та життя.
Дякуємо працівникам поліції за щиру та змістовну бесіду.

У День української писемності та мови хочеться згадати слова великого патріота Івана Огієнка (митрополита Іларіона):
- На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь рідної мови, як свою власну, більше того – як честь своєї нації. … Мова й нація нероздільні. З мови виростає людина, формується нація. Як без матері немає людини, так і без мови немає нації. Мова – матір нації. Хто дозволяє глумитися з матері, той не вартий імені людини. А ще більший непрощенний гріх чинить той, хто сам поневажає її.
Його доповнює наш сучасник Тарас Кремінь, Уповноважений із захисту державної мови:
- Там, де є мова, ̶ у ворога немає шансів! … Сьогодні весь цивілізований світ промовляє українською: «Слава Україні» та «Героям слава»!

До Дня української писемності та мови мої шестикласники читають «Вірш за алфавітом» Вікторії Щербини.
Класний керівник - Андрела Лариса Василівна

Я є подарунком у цьому світі… Я є унікальна (-ий) і неповторна (-ий) в цьому світі… Цей світ для мене, а я для нього…
Саме з таким сприйняттям себе як частинки Всесвіту й повинна розвиватися кожна дитина. І ніщо й ніхто не має права втрутитися в дитячий мікросвіт, аби боляче калічити його, завдаючи фізичних чи моральних ран.
Ми жваво, щемно й трепетно обговорювали надсерйозну, надважливу тему насильства та жорстокості учнів у шкільному колективі. Усвідомлювали, які можуть бути наслідки такої поведінки з боку «друзів», «друзів»-однокласників, коли твою маленьку душу щоразу затискають у лещата постійних образ і кпинів; вирішували питання (чи конфлікт те ж саме, що булінг; булінг має місце тоді, коли існує…); міркували над тим, чи можна виявляти байдужість та стояти осторонь, знаючи про такі безчинства; спробували зрозуміти почуття жертви булінгу та поведінку агресора.
І найголовніше – РАЗОМ знаходили шляхи допомоги постраждалій дитині та спроби убезпечення себе, щоб не зіграти одну з ролей у цьому ганебному явищі.
Завершили виховну годину дидактичною вправою «Міф чи реальність», відповідаючи «Так» або «Ні» на почуті факти про насильство у шкільному колективі.
Ця тема аж ніяк не є темою одного уроку, одного дня. Про це треба криком кричати щодня, адже завдання школи – виховати морально здорову, творчу особистість, із почуттям власної гідності, здатну вболівати, співпереживати та допомагати в найскрутніших ситуаціях, готову дати рішучу відсіч будь-яким проявам агресії.