Булінгу – СТОП! (до Міжнародного дня боротьби з насильством і булінгом у закладах освіти)

Я є подарунком у цьому світі… Я є унікальна (-ий) і неповторна (-ий) в цьому світі… Цей світ для мене, а я для нього…
Саме з таким сприйняттям себе як частинки Всесвіту й повинна розвиватися кожна дитина. І ніщо й ніхто не має права втрутитися в дитячий мікросвіт, аби боляче калічити його, завдаючи фізичних чи моральних ран.
Ми жваво, щемно й трепетно обговорювали надсерйозну, надважливу тему насильства та жорстокості учнів у шкільному колективі. Усвідомлювали, які можуть бути наслідки такої поведінки з боку «друзів», «друзів»-однокласників, коли твою маленьку душу щоразу затискають у лещата постійних образ і кпинів; вирішували питання (чи конфлікт те ж саме, що булінг; булінг має місце тоді, коли існує…); міркували над тим, чи можна виявляти байдужість та стояти осторонь, знаючи про такі безчинства; спробували зрозуміти почуття жертви булінгу та поведінку агресора.
І найголовніше – РАЗОМ знаходили шляхи допомоги постраждалій дитині та спроби убезпечення себе, щоб не зіграти одну з ролей у цьому ганебному явищі.
Завершили виховну годину дидактичною вправою «Міф чи реальність», відповідаючи «Так» або «Ні» на почуті факти про насильство у шкільному колективі.
Ця тема аж ніяк не є темою одного уроку, одного дня. Про це треба криком кричати щодня, адже завдання школи – виховати морально здорову, творчу особистість, із почуттям власної гідності, здатну вболівати, співпереживати та допомагати в найскрутніших ситуаціях, готову дати рішучу відсіч будь-яким проявам агресії.