Перший у навчальному році день знань…
Завжди з емоціями… Завжди з хвилюваннями… І завжди з особливою радістю: нарешті-таки зустрілися. А й справді, наш клас зараз возз’єднався: повернулися із-за кордону дві дівчатка. Ласкаво просимо у шкільну родину!
Урок перший («Ми українці: честь і слава незламним») знову змусив задуматися над бентежним сьогоденням: у країні війна. Тому на запитання – «Що для мене Україна?» ̶ більшість дала цілком очікувану відповідь: родина, сім’я, мир, дім, Батьківщина.
Ми говорили про героїв на передовій, про тих, хто допомагає з тилу, про незламних особистостей-волонтерів, переглядали відеоролики про контрастні картини України мирної і України, сплюндрованої рашистами; дітки захоплювалися героїзмом Збройних Сил, співали разом із Андрієм Хливнюком (солістом групи «Бумбокс») легендарний гімн січових стрільців «Ой у лузі червона калина…». Тому зовсім не важко далася відповідь на запитання «Чому українці переможуть?»: тому що є ВІРА, тому що ЄДИНІ, тому що є ЛЮБОВ – любов до найріднішої на світі землі. Сильно стукали сердечка, коли щемливо звучала хвилина мовчання як вираження скорботи, глибокої поваги до загиблих у цій ненависній війні.
Усі дітки прийшли на урок з причіпленими до блузочок, сорочечок виготовленими власноруч сонечками – як символами світла, майбутнього МИРУ, який ми всі спільно наближаємо. Утішились у спільній роботі-єднанні: прикрашали намальоване сонце сердечками, що символізувало впевненість у скорій всенаціональній ПЕРЕМОЗІ.
Найдостойнішим внеском любих семикласників у ПЕРЕМОГУ славних ЗСУ стала матеріальна підтримка: тисяча дев’ятсот п’ятдесят (1950) гривень.
У щасливу путь, мої дорогенькі! Якнайменше нам сигналів тривоги, якнайбільше звісток про звільнення українських земель від новітніх нацистів.
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!