Перший урок 2021/2022 н.р.

Це День, коли ти хвилюєшся, немов усе – уперше. Коли зустрічаєш на шкільному порозі батьків п’ятикласників, а вони стоять зажурені, мовчазні, несамовито схвильовані (бо ж уперше – у п’ятий клас!), і ти починаєш шалено черпати з криниці душі слова умиротворення, відради, спокою. І сама яснієш тільки тоді, коли на вустах з᾿являються посмішки, звучать молитви-благословення, щедрі напуття для діточок…
А вони (а це встигаєш розгледіти на першому ж уроці) – такі безжурно одухотворені, енергійно заряджені, ощасливлені зустріччю одне з одним, а ще − різні, смішненькі, позитивні… − МОЇ, одним словом. А ще так усе хочуть, уміють: декламують вірші про Україну, розглядають малюнки, їй присвячені, наводять асоціації… Радію. Дай, Боже, натхнення їм, здоров᾿ячка, солодких вражень, доброго пізнання світу та реалізації у ньому, сонячного настрою (із різним наголосом у слові).
… Пишу, а вже далеко за полудень. Засором᾿язливилось дощику – і втік, щоб думки легше на папір лягали, а сонечко раз у раз та й посміхнеться – боязко, проте радісно. Знаю: благословляє цю життєствердну днину на добро, на серенчу, на майбутні успіхи і звершення. І всю потужну вчительсько-учнівську-батьківську громаду!!!
Лариса Андрела