Особливий день. Перше вересня!
Особливий день
Перше вересня. Цьогоріч.
Асоціацій повно, правда?
-Розставання з теплом, барвами, відпочинком…
- Відчуття подиху осені (так, пори – «очей очарованье»!), проте настирного її входження в природу, а отже, – у душу, у настрій, у відчуття… Це коли теплий дощик грається з тобою, немов із малою дитиною: а що, як я надовго? І лоскоче, й лоскоче твої схарапуджені думки: чи прийдеться ще залишитися хоч на мить, на золотоцінну мить у літі?! Це відблиски (так, саме відблиски) сонячних стріл, що крадькома (о, як це сумно!) вистрілюють через повсть набурмосених, злорадних сірих хмар на землю, щоб хоч на мить, на золотоцінну мить звеселити й порадувати все живе.
- Це – День знань. День світла без сонця, день солодкого відчуття твоєї причетності до державницьких завдань і поки що ніякої віддачі навзаєм. Це день осягнення всепроникної ВЕЛИЧІ твоєї «сродної праці»:
… де серце рветься в шепоті і чаді.
Але нема щасливішої долі,
Коли Людина з Твоїх рук, Учителю,
Іде у світ − на краплю світ людніє (І.Драч).
- Це День, коли рідний заклад освіти ощасливив своєю присутністю сам народний депутат України – Михайло Михайлович Лаба. Хтось, упевнена, і знітиться, і похмурніє, а може, й знавісніє: чи мало їх вже було, їх, що «говорили, балакали…»? Так, згідна: їх, обіцяльників, – хоч греблю гати. Та не в цьому випадку. Людина найвищого ґатунку порядності, дієвості, працьовитості, відповідальності за кожне слово, за кожну висловлену обіцянку. І лише − з добрими намірами, і лише − з конкретними пропозиціями, і лише з подарунками – для учнів і школи загалом. Це все – М.М.Лаба.
Лариса Андрела
